Про нюанси роботи “фронтових” лікарів, йшлося у матеріалі КИЇВ24.
Менчинський Андрій на позивний “Меч” – командир відділення зенітної батареї 112 бригади. За своє життя він змінив не одну професію. У 2014 році чоловік брав участь в АТО.
«Після АТО, коли повернувся, я був на будівництві, був виконробом, був перевізником, брав участь в зйомках деяких фільмів, не знімався сам, а був з технічного персоналу», – розповів він.
Щойно почалося повномасштабне вторгнення, Андрій одразу ж пішов до військкомату. Підрозділи 112 бригади ТРО обороняли Київщину. Чоловік тоді був на позиціях біля Вишгорода.
«Як Київщина була вільна, ми тоді екіпажами почали виїжджати. Тоді виїхав 126 батальйон, і ми разом з ним виїхали в Донецьку область, під Краматорськ туди. Разом з ними, як допоміжна медевакуація», – розповів про подальші події Андрій.
На Донбасі медикам доводилось працювати з різними бригадами. Потім — Харківський контрнаступ, далі знову Донеччина, Луганська область. Майже рік Андрій пробув у Серебрянському лісі, вивозив поранених, надавав хлопцям першу необхідну допомогу.
«Були в лісі під Кремінною, то там дуже було велике крило на евакуацію хлопців. Там, поки з лісу, особливо в період весни-осені, коли там великі болота, дощі, після снігу особливо, там були непроїзні дороги. І це була дуже велика затримка. І благо, що в нас гарні медики, які не давали хлопцям загинути», – пригадує Андрій.
Іноді бойовим медикам доводилось приймати серйозні рішення, аби рятувати бійців, брати на себе відповідальність.
«Коли ми були в лісі, там же ж під Кремінною, поруч прилетів снаряд, був поранений танкіст. Ніби серйозного нічого такого нема, але буквально за 5 хвилин показало, що в нього почалася внутрішня кровотеча», – розповів Андрій.
Аби не втратити дорогоцінний час, вирішили везти не через всі стабілізаційні пункти по черзі, а одразу до кінцевого. Завдяки цьому бійця встигли врятувати.
«Втрата крові може бути дуже-дуже швидкою, якщо не зупинити це зразу, то це летальні наслідки. Це дуже важливо. Правильно накласти турнікет, передивитися, оцінити ситуацію», – пояснює бойовий медик.
Медики постійно обговорюють і аналізують свою роботу. Треба змінювати підходи, навчатись нового. Адже війна ледь не щомісяця диктує нові правила.
«Перші рази — то турнікет більше двох годин, наприклад, знімати не можна. Це вже змінилося з час до шести годин на цей момент. Уже розумієш, що наші лікарі вже спасають хлопцям кінцівки, і навіть коли вже 6 годин був наложений турнікет», – каже Андрій.
Основна маса поранень, які отримують зараз військовослужбовці, — це осколкові. Кульові — рідкість, каже Андрій. Оцінювати характер травми повинен вміти не лише медик, а й боєць. Бо саме перші хвилини можуть бути ключовими.
За той час, поки Андрій служить, мотивація в нього нікуди не зникла. Перш за все, чоловік захищає свою родину. І не хоче, аби російські загарбники диктували свої правила, вчиняли терор. Та від планів на майбутнє не відмовляється.
«Більше думаєш про те, щоб вона закінчилася, в основному, ця війна. Я думаю, буду робити те саме, що робив до війни. Повернуся, я був перевізником, працював з цікавими людьми. Може, десь ще на якісь попаду зйомки, фільму. Дуже цікавий процес, цікаві люди, дуже цікаво було мені», – каже Андрій.
Анастасія Халецька
