Про Тараса Грищука – одного з таких йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Грищук справляє враження сильного та виваженого чоловіка. Військовий з міцною статурою і впевненим поглядом виходить до журналістів із палицею. Після поранення пан Тарас завжди бере її з собою на вуличні прогулянки, каже, що це лише для підстрахування.
Мешкаючи у Дарницькому районі столиці, Тарас часто приходить до Парку воїнів-інтернаціоналістів. Саме тут він вчився заново ходити після встановлення протеза.
«Ходив, бувало чіплявся. А коли чіпляєшся, то якась паніка починається. Перший раз вийшов, мені якось так незручно. Всі люди дивляться на мене так, співчувають», – розповідає він.
Тарас досі ніяковіє, коли хтось підбігає, щоб подякувати йому за службу.
Якби не поранення, старший сержант «Тарік» і далі б воював. З 1989 по 1995 він проходив контрактну службу в 98 Свірській бригаді повітряно-десантних військ. 9 березня 2022 року Тарас знову долучився до Сил Оборони України.
Влітку 2022-ого року його штурмовий підрозділ перекинули до міста Сіверськ на Донеччину. Хлопці тримали оборону, а 3 серпня відбувся жахливий мінометний обстріл.
«Нас сім з половиною годин обстрілювали. Над нами висіла пташка. І було у нас влучення, прямо в бліндаж нам залетіло. Пряме попадання було. Нас засипало, я відкопався, вже сильно поранений і без ноги. Я відкопав побратима пораненого, витягнув і тягнув», – пригадує військовий.
Тарас був доставлений до лікарні з численними вогнепальними пораненнями по всьому тілу. За наступні 2,5 місяці йому зробили 15 операцій і врешті ампутували ногу вище коліна. Міцний чоловік поринув у депресію, але дружина і дві доньки переконали сержанта Таріка розпочати реабілітацію. Після встановлення протеза в Києві, йому випала нагода поїхати до Чехії, де українських ветеранів лікують ще з часів АТО.
«Хлопці після війни пройшли такий ад, що коли вони приїхали в Європу, то дуже були здивовані тим, як їх тепло прийняли. Звісно було важко перших людей сюди привезти, тому що ми знали, як правильно зробити документацію. Але поступово у співпраці з Києвом ми привезли перших 9 українців», – розповів директор благодійного фонду «Future for Ukraine» у Чехії.
Серед них був і Тарас Грищук. У Сілезькому курорті Дарків він пробув 4 тижні. І результат був помітний. Після курсу відновлення Тарас відчув зменшення болю в нозі, почав бігати та навіть їздити на велосипеді.
КМДА постійно веде облік захисників, які потребують реабілітації. Так знайшли і Тараса. Багато хлопців досі не знають куди звертатися, щоб оформити документи, де пройти курс реабілітації. Тож у березні Київрада спрямувала понад 2,3 млрд гривень на міську цільову програму підтримки киян-захисників, і зокрема на створення мілітарі хабів, де військовим надаватимуть всі необхідні консультації.
«На сьогодні орієнтовно десь близько 100 тисяч киян боронять нашу країну. І відповідно кількість членів родин достатньо велика, і ми маємо забезпечити нормальну реінтеграцію хлопців і дівчат до життя», – каже заступниця голови КМДА Марина Хонда.
За останні пів року співпраці з благодійним фондом «FUTURE FOR UKRAINE» столиця відправила на реабілітацію до Чехії 26 киян-захисників. Наразі проводиться активна робота зі створення в Києві центру спортивної реабілітації Захисників України. Його облаштують на базі кінотеатру Промінь у Дарницькому районі столиці.
«Архітектор нам повністю зробив план реконструкції, ми вже його проплатили. Тепер плануємо зробити там реконструкцію і Київ візьме цей центр собі на баланс. Ветерани будуть проходити там спортивну реабілітацію безкоштовно», – розповів директор фонду.
Невдовзі ще більше таких ветеранів, як Тарас Грищук зможуть проходити курс відновлення в рідному Києві. Сержант «Тарік» має інвалідність другої групи, але продовжує вести активний спосіб життя: тренується, зустрічається з побратимами та проводить час із сім’єю — дружиною Тетяною і двома доньками Альоною і Поліною. Кожного ранку, вдягаючи протез він згадує свій шлях реабілітації і ще раз переконується — це все було не дарма.
Святослав Тромса
