Про це йшлось в сюжеті “КИЇВ24”.
Андрій у інвалідному візку вже третину свого життя. Травму спини отримав молодиком, у шахті на Донеччині. До інвалідності він баскетболом ніколи не займався. Захопився грою три роки тому, приєднатися – запросили друзі.
“Ти серед людей, в тебе є своя команда, свої цілі в житті. Ти для себе відчуваєш, що потрібен! Ти граєш, ти не сидиш вдома у чотирьох стінах, впавши в депресію. Фізичні навантаження – це дуже добре для людей з інвалідністю, тому що в мене фактично половина тіла паралізована. За рахунок верхньої частини я підтягую і нижню частину”, – розповідає Андрій.
Правила нічим не відрізняються від звичайного баскетболу. Але для гри потрібні спеціальні спортивні візки. Колеса на них розташовані під косим кутом, внизу є захисний бар’єр, а позаду – підстраховочне колесо.
“Цей візок трішки відрізняється від звичайного візка, він спеціально зроблений для рівних поверхонь, більш маневренний і, як ви бачите, він – саморобний. Тому що більш професійний баскетбольний візок коштує дуже дорого, а в нас грошей немає”, – продовжує Андрій.
Щоб підтримувати належний ігровий рівень, спортсмени постійно практикуються. Робити це досить непросто, адже половина гравців команди живе за межами Києва і навіть в інших областях України. До столиці Андрій приїздить з Бородянки, а Євген – з Нових Петрівців. Хлопці розповідають: добираються до кордонів міста самотужки, а вже на тренувальний майданчик підвозить соціальне таксі.
“За свій кошт, на зупинку, чекаю маршрутку, у яку людей прошу щоб занесли у маршрутку, винесли з маршрутки. Тренуватись треба постійно, щоб мати якийсь результат, займаємося по мірі можливості” – каже Євген, учасник “Київських левів”.
Сьогодні «Київські леви» – це єдина діюча баскетбольна команда на візках в Україні та має статус збірної Києва. Наразі спортсмени готуються до двох важливих змагань – у Польші та Румунії. Кажуть – вже виступали там минулоріч. І хоч тоді призових місць не вибороли, цього разу націлені взяти реванш.
“Треба виходити на міжнародний рівень, треба показувати що є така країна як Україна, що ми, попри всі наші негаразди, тренуємося, і надалі хочемо показати цей вид спорту на міжнародному рівні” – зазначає Євген.
Змагання відбудуться наприкінці серпня та усередині вересня. Хлопці уже мають відповідні запрошення. Та аби потрапити на омріяні турніри, команді не вистачає фінансування.
“На перший турнір, який відбудеться у Польші у місті Лодзь, нам потрібно 360 тисяч гривень з усіма розходами. А для того, щоб узять участь у турнірі, який проходить в Румунії у місті Браш, нам потрібно 110 тисяч гривень”, – резюмує Євген.
У ці суми закладено витрати на трансфер, харчування та проживання. І їх наразі в команди не має. Тож спортсмени просять всіх небайдужих підтримати їх донатом та допомогти відстояти честь країни на міжнародному рівні.
Юлія Махових
