Про українських заручників йшлося в сюжеті Київ24.
Два роки Юлія Хрипун розшукує свого батька, якого росіяни силою вивезли з окупованого села Запорізької області в березні 2022 року. Росіяни одягли мішки на голови заручників, зав’язали руки і посадили в камаз, пригадує вона.
Сергій Хрипун був охоронцем на фермерському господарстві. До військових відношення не мав. Два роки дівчина живе пошуками батька. Інформації з офіційних джерел про цивільних заручників немає, бо росія приховує їх утримання. Інколи звістки вдається отримати, від тих хто вийшов з полону.
«Він повідомив, що вони на території росії, це був Курськ, СІЗО в Курську. Колишній полонений, він також був цивільним і він також був у Запорізькій області, тобто він знав мого батька, як виявилось і він вийшов по обміну. Відтоді ми і дізналися, що цивільних беруть в полон», – розповіла вона.
Можливо це прозвучить дико, але сьогодні військовополонені в кращі ситуації ніж цивільні. Адже останні беззахисні з точки зору закону, вони не підпадають під дію Женевської конвенції, їх навіть полоненими називати не можна. Для них є термін незаконно позбавлені волі. Хоча цей термін і близько не відповідає тим умовам і тим тортурам, яких зазнають наші цивільні.
«Бажання жити цивільних у полоні згасає з кожним днем. Насправді я з цим зіштовхнувся, були неодноразові випадки самогубства, були неодноразові випадки катувань на рівні з військовими. Ніхто там не дивиться, чи ти військовий, чи ти цивільний», – розповів Юрій Армаш, начальник медичного пункту 59-ї бригади, який пройшов полон і катування.
Росія цинічно не дотримується жодних міжнародних домовленостей, але ніколи не робить цього відкрито. Тому наших людей частіше за все утримують під вартою, як злочинців.
«Росія хапає наших звичайних мирних мешканців і звинувачує у протидії, так, як вони цю війну називають досі, СВО і ув’язнює», – пояснює Петро Яценко, речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Але навіть інформацію про те, в якій в’язниці перебуває засуджений росія не передає. Родичі цивільних заручників постійно влаштовують акції і мітинги, аби привернути увагу до проблеми
Скільки цивільних заручників на території росії ніхто не називає. В офісі омбудсмена кажуть, що різниця між офіційними і правдою може бути в рази. Так, за офіційними даними, сьогодні зареєстровано 1687 цивільних заручників. За даними рідних це близько 16 тисяч. Насправді їм може бути ще більше.
Два роки від початку повномасштабного вторгнення в Україні не було органу, який би офіційно займався цивільними заручниками, наприкінці лютого 2024 року ці повноваження нарешті надали Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими.
«Станом на сьогодні це близько 150 осіб цивільних ми повернули з російської неволі. Це не велика цифра, але тепер, коли координаційний штаб може працювати із цивільними офіційно, ми сподіваємося, що ця кількість зросте, тому що тривають перемовини», – розповів речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Найскладніше – це знайти вплив на росію. Для цього намагаються залучити іноземних партнерів – країн гарантів. І шукають механізми можливого обміну.
«Військовослужбовці. Їх можна обмінювати на військовослужбовців, цей обмінний фонд у нас є. Але ми не можемо робити прецеденти обміну військовослужбовців на цивільних, тому що на тимчасово окупованих територіях це буде стимулювати агресора хапати нових заручників. У нас дуже багато є засуджених колаборантів, які за бажанням можуть бути обміняними на російську територію», – додав він.
Але найважливіше привернути увагу міжнародної спільноти до захоплення цивільних росією.
«Вони не розуміють, що таке цивільні полонені, бо це і не прописано в Женевських конвенціях, бо це забороняється — брати цивільних в полон. Вони не знають про цю проблему тому вони й не діють. Вони не можуть нічого зробити поки про це не почнуть говорити всі», – наголошує дочка цивільного полоненого Юлія Хрипун.
Юлії довелося швидко подорослішати у свої 21. Вона масштабувала пошуки батька і тепер допомагає іншим, таким же родинам. Стала співзасновницею громадської організації «Цивільні в полоні». Бо два роки родичам затриманих не було куди йти. Тепер важливо донести до міжнародної спільноти наявність проблеми, аби пришвидшити повернення наших людей до дому.
Наталія Бєлогурова.
