На кухні однієї з Харківських шкіл останні приготування. Запах їжі звідси розповзається на всю вулицю. А під стінами закладу вже зібралась майже сотня людей, які чекають свого гарячого обіду.

Кожен день потрібно приходити за обідом, тому що складно. Пенсія невелика, а ціни – ого-го, — розповідає місцева мешканка.

Облаштували цю Добру Кухню волонтери проєкту Let’sdoitUkraine. До війни – вони займались виключно екологічними питаннями. Після – додалась ще й гуманітарна складова.Проєкт – пілотний. ДО 30 червня волонтери роздали понад 15000 обідів. Особливість кухні ще й в тому, що екологічну складову все ж залишили.

В усіх куточках України, в усіх областях, навіть там де йшла окупація наші люди були всередині цих міст і ми старались відкривати магазини, брати десь їжу, знаходити ресурси. Поки їхали вантажівки гуманітарної допомоги, ми старались робити це все. Сюди люди приходять зі своїми боксами й ми наливаємо їжу у ці бокси. А вже кухня, яка працює на видачу на виїзд, то роздаємо вже в екологічній тарі, — говорить координаторка міжнародного гуманітарного  проєкту Let’sdoitUkraine SOS Юлія Мархель.

На такі роздачі приходять в основному пенсіонери. Більшість – місцеві, є люди з інвалідністю, з багатодітних сімей та переселенці. Валентина приїхала з Дворчіної, що за 140 км від Харкова. Жінці вже за 70 і більшу частину пенсії вона витрачає на ліки. За день в такому пункті годують до 400 людей. Меню змінюють щодня.

День борщ, день суп, день розсольник, сьогодні у нас суп з квасолею. Другі страви також кожного дня різні — день ми з курки готовим, м’ясну котлету, вчора був рибний день, Сьогодні у на спагеті по-харківськи, це наша фірмова страва, — каже технолог Ірина Гонтеренко.

Щоб забезпечити обідами таку кількість людей, на точці працюють з десяток волонтерів.Раз на тиждень вони привозять їжу в найбільш зруйновані райони Харкова. Попри страшні руйнування та відсутність води, а подекуди світла і газу, тут живуть люди. Обіди харків’янам роздають поруч з руїнами їх району.Сюди повертаються навіть сім’ї з дітьми. Ангеліні 7, минулого року під час постійних обстрілів її родина виїхала з Салтівки. А коли ситуація трохи покращилась – повернулись.

Я просила маму поїхати додому. І дуже зраділа, коли назад повернулась, – говорить Ангеліна.

У нашому під’їзді ми з сестрою живемо, і на першомуповерсі тітка Рита. Все. Більше нікого, – розповіла мама Ангеліни.

Минулого року в цей же час Салтівка була під постійними обстрілами. Тоді тут творилось справжнє пекло.

Зараз я бачу тут вже замість вікон деревина стоїть, коли я перший раз сюди прийшла, тут були руїни взагалі. Буквально за 15 хвилин ми тонну, фуру роздавали коробок. А люди просто отак виходили – з під’їздів. І ти розумів – як, чому, куди йти цим людям, як ми будем все це відбудовувати, — згадує координаторка міжнародного гуманітарного проєкту Let’sdoitUkraine SOS Юлія Мархель.

Перші рази вигрузили від 5 до 20 тонн допомоги. Зараз об’єми зменшуються через нестачу фінансування. Та й самі українці стали донатити в рази менше. Втім як кажуть волонтери, гуманітарна криза в Україні буде навіть після перемоги, і найголовніше зараз – не забувати, що війна досі триває. А допомога потрібна не лише на фронті, а й в тилу.