Військовий за походженням чистокровний грузин, але все своє життя прожив в Україні. Про це йдеться в сюжеті телеканалу «Київ».
«Я тут виріс, тут навчався, працював, тут були злети та падіння, діти народились тут. Це моя країна. Це моя Батьківщина», – розповідає Михайло Хехелашвілі, боєць 112 бригади ТРО.
Коли 24 лютого росія розпочала повномасштабне вторгнення, чоловік вступив до лав добровольців, не маючи жодного бойового досвіду. Спочатку стояв у обороні Києва:
«Почався обстріл поруч, а у нас тоді ще не було зброї. Ми заховались і взяли цеглинки і стояли з ними. Уявіть з тієї сторони танки, автомати. А з цієї стоять хлопці з цеглинками. Ми готові були померти, ми були ненавчені, не знали ні тактики, ні стрільби. Але усі стали об’єднались. Саме тому я в захваті від українців», – каже військовий Михайло Хехелашвілі.
Після Києва Михайла відправили на Харківщину. Там боєць надавав першу допомогу військовим та виносив поранених під час штурму населених пунктів:
«Було відчуття наче нас оберігав Бог. Ніби він казав янголам і вони нас накривали. Ми не підірвались під час штурму, не підірвались на замінованій місцевості, коли нас забирав автомобіль, який евакуйовував поранених, він не підірвався, а там все було заміновано», – згадує бойовий медик 112 бригади ТРО Михайло Хехелашвілі.
Військовий постійно згадує своїх побратимів. Навіть зараз, коли не на передовій. Розповідає, що війна подарувала другу родину. А родичі продовжують підтримувати чоловіка:
«У мене за спиною ціла армія родичів в Грузії. Я думаю, вони пишаються мною і переживають. На нашому боці воюють багато грузинів – справжній Кавказ за Україну», – розповідає боєць.
Свій вибір Михайло давно зробив, каже, на війні він захищає дві країни: Україну та Грузію. Бо вірить, що наша перемога стане перемогою для всього світу.
Ніно Тодуа
