24-річний Владислав Єщенко, сапер ЗСУ, під час розмінування околиць Бахмута знешкоджував протипіхотну міну, коли стався вибух. Влад вижив, але його посікло осколками й буквально випалило обличчя. Сам він зі Слов’янська й, коли в лютому росія почала повномасштабну війну, 24-річний хлопець пішов до військкомату та вступив до лав Збройних сил України. Каже, уже мав досвід роботи вибухотехніком, тому одразу ж потрапив в інженерні війська, ідеться в сюжеті телеканалу «Київ».

Владислав Єщенко – поранений військовослужбовець: «У мене відмітка була, що я обмежено зобов’язаний під час військового стану. Але сапером я був ще до війни, працював в гуманітарній міжнародній організації.  Я коли йшов до військкомату, то вдома коханій, родичам і близьким друзям збрехав, сказав, що мені прийшла повістка», – розповідає він.

Військовий каже, що за майже пів року служби завдання навчився виконувати чітко, дотримуючись усіх заходів безпеки. Але зізнається, за цей час відчуття страху притупилося.

«Це вже виконується, як повсякденна робота, без сумнівів, страху й відчуття ризику. Ти повністю впевнений. У той момент, що в мене сталося, детально розповісти не можу, але повірте – це не чиясь провина, це не чиясь помилка. Спрацював самоліквідатор і стався вибух», – додає Влад.

Після вибуху сапера евакуювали спершу до Дніпра, а згодом у Київ. 10 днів Влад був у комі, з тіла хлопця витягнули понад три десятки осколків, у лоб вставили титанову пластину, видалили очі. Медики не знали, чи виживе військовий. Але він, як справжній боєць, таки прокинувся. Що повністю втратив зір, не здогадувався, лише за деякий час лікарі розповіли страшну правду. Далі були місяці реабілітації – воїн учився заново ходити. Від вибуху розірвало обидві барабанні перетинки, лікарям вдалося врятували лише праве вухо, тому Влад майже нічого не чує, трохи рятує слуховий апарат. Але шанс на відновлення слуху є. А от повернути військовому зір ніхто з українських медиків не береться. Волонтери допомогли родині знайти експериментальну програму в Іспанії. Іноземні лікарі дають хоч крихітну, але надію на те, що хлопець знову бачитиме.

«Це буде експеримент. Мені вживлять в кору мозку чип, який буде приєднуватися до камери, а камера буде стояти на окулярах. Тобто: окуляри, камера й чип – можливо, допоможуть мені відновити хоча б якийсь зір, щоб я міг орієнтуватися в просторі», – пояснює військовий.

На дорогу, лікування та реабілітацію потрібно приблизно 5 мільйонів гривень. Така сума для родини непосильна, тому друзі кинули клич про допомогу. І українці за лічені дні зробили неймовірне – зібрали всю суму й далі продовжили донатити. Влад вирішив рахунок не закривати, а створити власний фонд допомоги військовим, які так само як і він постраждали під час бойових дій.  Зараз родина збирає всі документи, аби їхати в Іспанію. Влад стане першим українським військовослужбовцем у програмі з відновлення зору. Лікування та реабілітація займуть не менше року, але стовідсоткових гарантій, що він знову побачить – немає. Утім військовий вірить – він точно повернеться до нормального життя та продовжить допомагати своїй країні, тепер уже не на фронті, а волонтером.

Олена Ровенчук