Вони ледве тримаються на ногах від виснаження та недоїдання, багато хто з абияк залікованими пораненнями, та в усіх без винятку – в очах знову засяяв промінчик надії, адже наші вояки вижили й повертаються з російського полону. І такі зустрічі – дуже чуттєві. Навіть суворі чоловіки, загартовані війною, часто не можуть втримати сліз від розуміння того, що вони знову на рідній землі. Хоча і змучені, та живі. Під час одного з останніх обмінів, з російського полону вдалося врятувати 65 чоловіків, більшість з яких ворог захопив на найбільш важких ділянках фронту: поблизу багатостраждального Бахмуту та Соледару.

«Мають повертати усіх. Раді вітати вас. Дякую, що витримали, вижили. Це дуже важливо!» – привітав визволених українців представник пресслужби Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов.

Одні із найважчих обмінів, яких вдається досягнути, – повернення додому азовців. Тож, коли у вересні вдалося обміняти командирів легендарного полку, – це було небувале досягнення. Їх фактично вирвали з лап смерті, бо окупанти мали наміри публічно стратити наших героїв. Загалом, тоді з тимчасово непідконтрольної нам території повернулися 215 українських військових.

«Пане Президент, шановні українці, я безмежно вдячний за те, що нас повернули. Дякую, просто емоції переповнюють. Дякую від всього складу Збройних сил, від морських піхотинців, які захищали Азовсталь», – звернувся до Президента та всього українського народу Сергій Волинський, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.

Емоції зашкалюють у всіх, коли додому повертаються українські захисниці. Під час великого обміну додому повернулися 108 жінок. Серед звільнених – 11 офіцерок та 85 рядових та сержанток. 37 з них — раніше були евакуйовані з Азовсталі. Загалом тепер вдома 179 колишніх бранок Кремля.

«Ми до останнього не вірили. Поки не сіли в автобуси, не перетнули кордон. Взагалі не вірилося!» – не стримує сліз колишня полонена Вікторія

Не забуває Україна і про в’язнів, які потрапили за російські ґрати ще задовго до початку відкритої агресії в лютому 22-го. У межах «жіночого обміну» 17 жовтня 2022 з полону повернули активістку з Новоазовська Людмилу Гусейнову. Загалом, вона провела в донецькому СІЗО три роки і 13 днів…за дописи в соцмережах.

«Просто за 5 років з 14 по 19 вони знайшли близько 50 епізодів, і з них більшою часткою я просто лайкнула, які вони рахують, що підпадають під їхню статтю “екстремізм, непризнання влади, шпгунство”. Те, що вони інкримінують –  це в нормальному демократичному суспільстві не те, що смішно, це нікчемно», – ділиться своїми емоціями звільнена з російського полону Людмила Гусейнова.

Левова частка звільнених розповідають історії перебування в полоні, що жахають. Окупантам наплювати на елементарні права людини і, на відміну від усього цивілізованого світу, Женевські конвенції для РФ – наче порожній звук.

«Військовополонені мають утримуватися окремо від кримінальних злочинців. В РФ цього ми, на жаль, не бачимо. Там українці утримуються переважно в СІЗО. Це люди, яким не надали базову медичну допомогу, люди в дуже складному стані, вони знаходяться і дуже багато з анорексією. Про деяких ми не знаємо до останнього, не знаємо, чи вони в полоні і тільки по факту звільнення ми розуміємо, де вони знаходилися», – розповідає Петро Яценко, речник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Для України ж російські військовополонені – цінний ресурс. Адже кожен з них – частина обмінного фонду, який необхідний для повернення наших героїв додому. І поки українських бранців катують та тримають у нелюдських умовах, окупанти в полоні утримуються в окремому таборі, регулярно харчуються, можуть грати у футбол, шахи, читати книги й телефонувати рідним.

«Тут вже все тепленьке, свіже, готове. Звісно, не порівняти з польовими умовами. Чудова домашня їжа!» – зізнаються російські військовополонені.

Російські ж перемовники постійно намагаються маніпулювати інформацією та тиснути на родичів і друзів українських полонених. Усе це – заради того, аби збурити суспільство й примусити сім’ї бранців виходити на мітинги. Та, зазвичай, наші люди на такі провокації не ведуться. Спеціально для вирішення питань з бранцями та зниклими безвісти в Україні діє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Робота з повернення наших бійців та цивільних, яких загарбники утримують силою, не припиняється. І головна мета незмінна – визволити всіх.

Олександр Храпач