Про особливості виготовлення справжнього кіберодягу йшлося у сюжеті КИЇВ24.

Завдяки їхній невтомній роботі поранені українські військові мають спеціальний одяг. Бійці з різними травмами можуть з легкістю одягнути нижню білизну, кофту, штани, бо вони адаптивні, тобто пошиті так, щоб щоденне користування ними вимагало якнайменше часу та фізичних зусиль.

Ідея створити волонтерську ініціативу «Швейна рота» зародилася в Дніпрі завдяки двом небайдужим жінкам Марині й Ксенії, які до війни виготовляли одяг виключно для себе. Коли сталося повномасштабне вторгнення, зрозуміли: фронту потрібна надійна підтримка в тилу, тому взялися за власні швейні машинки. А як запити стали зростати, дали оголошення в соцмережах: «Шиємо адаптивний одяг для військових – долучайтеся». Так за два роки зуміли об’єднати більше ніж 700 кравчинь і кравців зі всієї України.

«Ми розкроїли зі своєї тканинки і відправили до них перші набори для пошиття одягу. Ми формуємо такий як набір. Він складається з розкроєних уже деталей. Наприклад, набір «Кібертруси»: він складається із розкроєних деталей кібертрусів, липучки, резинки, шнурочків, етикеточок, пакувальних матеріалів, щоб запакувати, бо ми перемо весь одяг. Щоб запакувати і він чистенький поїхав. І відправляємо до майстрині», – розповіла співзасновниця ініціативи  Ксенія Самойлич.

Кіберодяг — це унікальний виріб на липучках, зав’язках, кнопках і навіть ґудзиках, що полегшує перевдягання та догляд. Усе відшивається майстринями на волонтерських засадах і безоплатно відправляється до поранених бійців. «Швейна рота» тримається на донатах людей, постійних зборах, лотереях, де волонтери розігрують власні вироби.

Переважно учасники благодійної ініціативи працюють у швейних майстернях, коворкінгах, школах і, звісно ж, власних оселях. Але коли до процесу долучаються цілі виробництва, темпи пошиття кіберодягу зростають у кілька десятків разів. Це дозволяє закрити більше запитів, зокрема приготувати за місяць близько 200 адаптивних худі для військових.

«Ми в день можемо пошити близько 20 одиниць, 8-9 людей. Більше не виходить. Дуже багато кропіткої роботи з нашиву липучечок, з підготовки. Ми намагаємося шити одяг, який практичний і красивий, ну бо ж усі хочуть виглядати гарно», – розповів власник швейного виробництва Вадим Міненко.

Окрім адаптивних худі, учасники волонтерської ініціативи відшивають спідню білизну, футболки, шорти та штани. Усе залежить від сезону та запиту. Інколи для пришвидшення процесу, перероблюють уже готовий одяг. Жінки у кожен шов і приєднаний ґудзик вкладають любов і вдячність, вірять, що так їхній виріб ще більше зігріватиме захисників і захисниць.

Готовий кіберодяг потрапляє до українських бійців переважно через волонтерів, лікарів чи капеланів. Але також у кожного окремого військового є можливість замовити собі адаптивне худі чи штани індивідуального пошиття. Потрібно просто заповнити гугл-форму на сайті — і все приїде за вказаною адресою.

«Це можуть бути стабілізаційні пункти бригад, там 5, 93 бригади і інших, куди хлопці тільки після поранення найпершее поступають. Далі по етапах евакуації ми надаємо свій одяг в автобуси евакуаційні, в потяги евакуаційні. Далі вже в лікарні, ближчі до лінії фронту. І вже далі, там, де хлопці проходять реабілітацію, де їм операції роблять. Практично в усіх великих і трошки менших населених пунктах України», – розповіла Самойлич.

Щоб встигати виконувати всі запити, «Швейна рота» відкрила вже 15 підрозділів у різних містах, зокрема в Києві, Дніпрі, Полтаві, Житомирі, Рівному, Луцьку, Львові, Тернополі. А ще перетнула кордон, бо до ініціативи радо доєдналися українські переселенці, які знайшли прихисток у Канаді, Норвегії, Британії, Швейцарії, Німеччині та Польщі. За два роки невтомні майстрині змогли виготовити близько 70 тисяч одиниць адаптивного одягу для військових. І не збираються зупиняти свої швейні машинки.

Ірина Коваленко