Про це йдеться в сюжеті КИЇВ24.
«Ти три дні був моїм законним чоловіком. І цілу вічність ти – моє кохання», – ці слова за кілька тижнів до виходу з «Азовсталі» написала колишня пресофіцерка «Азову» Валерія «Нава» Суботіна своєму нареченому-прикордоннику Андрію Суботіну, який захищав Маріуполь.
«Найболючішими і найстрашнішими були саме виїзди у місто, спілкування з цивільними. Вони нас підтримували, шукали у нас захисту і допомоги, і ми всім серцем сподівалися, що ми їм цю допомогу зможемо надати», – розповідає Суботіна.
Він захищав Маріуполь, вона писала про жахіття, які чинили росіяни в місті. Чоловік Валерії був на бойових позиціях, вона – на Азовсталі. Їм так рідко вдавалося побачитись, тому вони жили кожним моментом.
«Почалася війна і Андрій почав говорити: “Давай одружимося правами командира на Азовсталі”. Він кілька разів пропонував і подарував мені обручки з фольги. Вирішили одружитися 5-го травня на День народження “Азову”. Я не знала, чи зможе мій Андрій прийти, тому що були постійні обстріли, але, тим не менше, він прибіг і ми одружилися саме у цей день на Азовсталі», – каже Валерія.
Через два дні Андрія не стало. Він загинув у бою. Повідомити про смерть коханого Валерії не наважувались кілька днів.
«Я передавала листи хлопцями для свого Андрія, вони не могли їх нікуди нести, тому що було вже нікому. І я уявляю, наскільки їм було важко в той момент. І моя радість, яку я всім показувала від нашого одруження, вона завдавала їм ще більшого болю», – згадує «Нава».
327 днів полону і 10 квітня «Нава» вдома. Вона дотримала обіцянку, яку дала Андрію.
«Зараз ти там ходиш по парку, а тоді ти бачив на увесь час лише один якийсь зелений листочок з вікна в’язниці, і думав, чи ти ще щось взагалі, крім того листочка, в житті побачиш. Ти відчуваєш обійми друзів, а тоді ти відчував геть інший фізичний вплив на себе», – розповідає колишня пресофіцерка «Азову».
«Азовсталь» забрала у Валерії коханого, але подарувала їй сили. Сили жити й боротись далі. За друзів, які досі в полоні, за сім’ю, яка з нетерпінням чекала на неї, за Україну, яку намагаються знищити вщент. «Нава» продовжує жити далі, бо дала слово Андрію. А він завжди буде поруч і в її серці навічно.
«Я ним пишаюся, він герой не лише для мене, а й для цілої країни. Його подвиг залишиться в історії, залишиться в серцях і пам’яті дуже багатьох людей. Хотілося б це йому говорити і я це говорю. І я сподіваюся, що він це чує і відчуває, бо я його постійно відчуваю поруч з собою. Нас чекало ціле велике життя разом. І зараз все, що я маю робити, це боротися за тих, хто ще у полоні, і за пам’ять тих, кого вже з нами немає», – каже «Нава».
Ніно Тодуа
