Він власним коштом реставрував старовинні київські двері, годинами проводив екскурсії столицею і загинув, боронячи рідну країну. Сергій Миронов був гідом та реставратором. Він той, кому було не байдуже на минуле Києва, тож містяни запропонували перейменувати вулицю на його честь.
Історію цього чоловіка та військового розказали в сюжеті телеканалу «Київ».
Київський сталкер. Так його називали знайомі та друзі.
Сергій Миронов відомий киянам як провідник найзагадковішими вуличками столиці, письменник та реставратор-доброволець. Він хотів уберегти історичну спадщину міста, тому знаходив старовинні двері, за власні кошти купував інструменти, фарбу та брався до роботи.
У соцмережах Сергій Миронов вів блог, у якому публікував свої роботи та роздумував над тим, як покращити архітектуру столиці.
Він хвилювався, що ми – останнє покоління, яке бачило Київ таким, яким він завжди був. Годинами сидів у бібліотеці, шукав інформацію та фото дореволюційного міста.
«Сергій був інтровертом, але з доволі таким щирим і відкритим серцем і з бажанням знаходити красу старого Києва, вивчати її і транслювати далі, передавати всім навкруги, йому також було це цікаво», – розповідає однодумець Міронова Павло Третьяков.
Так було, поки не прийшла війна. У лютому він записався до лав територіальної оборони. З бригадою воював під Бахмутом. Там і загинув.
«Він завжди клопотав за своїх підлеглих: допомагав в усьому, підтримував, навчав, розвивав і ніколи їм не наказував, а лише просив, ніколи не ставив себе вище за них, а так само переносив всі тяготи служби на рівні простих бійців. Один наказ, який він віддав 9 листопада, врятував весь його взвод, оскільки, він сам вирішив піти у передову розвідгрупу і наказав усім підлеглим чекати, це і врятувало весь його особовий склад. Він прийняв на себе весь удар і зберіг своїх підлеглих. Я пишаюсь тим, що був знайомий з справжнім Командиром-Героєм, який вчинив, на мій погляд, вищий ступінь героїзму — самопожертву заради близьких товаришів», – написав у Facebook у пам’ять про товариша Олексій Гуменюк.
Сергію часто погрожували місцеві, коли брався за чергову реставрацію, але це не зупиняло його. Діставати з бруду й забуття справжній Київ – це була справа його життя. Небайдужі приходили допомогти чоловікові, допомагали з матеріалами або ж просто підтримували його ініціативу.
Вартість відновлення кожних дверей була різною. Перші – обійшлися в 10 тисяч грн, бо треба було купувати все обладнання, а робота над останніми коштувала приблизно 2 тисячі. Сергій мав величезну кількість планів на реставрацію, але встиг відновити лише 5 об’єктів.
Свою любов до старого міста Сергій передавав і людям, які приходили на його екскурсії Києвом, як-от історик Іван Стичинський.
«Він намагався показати ті елементи, які з одного боку у нас є в повсякденному житті і ми їх там бачимо дуже часто, але не звертаємо на це увагу, нині є тренд на таке і він його в Києві доволі гарно адаптовував. Ми кожен день проходимо кудись через двері, але не звертаємо на це увагу», – пригадав Стичинський.
Восени кияни подали петицію з проханням перейменувати вулицю Салтикова-Щедріна на вулицю імені Сергія Миронова. За цю пропозицію голосували й у додатку Київ Цифровий, де вона набрала необхідну кількість голосів, тож уже незабаром у Печерському районі столиці кияни ходитимуть вулицею, названою на честь київського реставратора, гіда та захисника України – Сергія Миронова.
Олександра Кулібаба
