Історію цього чоловіка та військового розказали в сюжеті телеканалу «Київ».
Київський сталкер. Так його називали знайомі та друзі.
Сергій Миронов відомий киянам як провідник найзагадковішими вуличками столиці, письменник та реставратор-доброволець. Він хотів уберегти історичну спадщину міста, тому знаходив старовинні двері, за власні кошти купував інструменти, фарбу та брався до роботи.
У соцмережах Сергій Миронов вів блог, у якому публікував свої роботи та роздумував над тим, як покращити архітектуру столиці.
Він хвилювався, що ми – останнє покоління, яке бачило Київ таким, яким він завжди був. Годинами сидів у бібліотеці, шукав інформацію та фото дореволюційного міста.
«Сергій був інтровертом, але з доволі таким щирим і відкритим серцем і з бажанням знаходити красу старого Києва, вивчати її і транслювати далі, передавати всім навкруги, йому також було це цікаво», – розповідає однодумець Міронова Павло Третьяков.
Так було, поки не прийшла війна. У лютому він записався до лав територіальної оборони. З бригадою воював під Бахмутом. Там і загинув.
«Він завжди клопотав за своїх підлеглих: допомагав в усьому, підтримував, навчав, розвивав і ніколи їм не наказував, а лише просив, ніколи не ставив себе вище за них, а так само переносив всі тяготи служби на рівні простих бійців. Один наказ, який він віддав 9 листопада, врятував весь його взвод, оскільки, він сам вирішив піти у передову розвідгрупу і наказав усім підлеглим чекати, це і врятувало весь його особовий склад. Він прийняв на себе весь удар і зберіг своїх підлеглих. Я пишаюсь тим, що був знайомий з справжнім Командиром-Героєм, який вчинив, на мій погляд, вищий ступінь героїзму — самопожертву заради близьких товаришів», – написав у Facebook у пам’ять про товариша Олексій Гуменюк.
Сергію часто погрожували місцеві, коли брався за чергову реставрацію, але це не зупиняло його. Діставати з бруду й забуття справжній Київ – це була справа його життя. Небайдужі приходили допомогти чоловікові, допомагали з матеріалами або ж просто підтримували його ініціативу.
Вартість відновлення кожних дверей була різною. Перші – обійшлися в 10 тисяч грн, бо треба було купувати все обладнання, а робота над останніми коштувала приблизно 2 тисячі. Сергій мав величезну кількість планів на реставрацію, але встиг відновити лише 5 об’єктів.
Свою любов до старого міста Сергій передавав і людям, які приходили на його екскурсії Києвом, як-от історик Іван Стичинський.
«Він намагався показати ті елементи, які з одного боку у нас є в повсякденному житті і ми їх там бачимо дуже часто, але не звертаємо на це увагу, нині є тренд на таке і він його в Києві доволі гарно адаптовував. Ми кожен день проходимо кудись через двері, але не звертаємо на це увагу», – пригадав Стичинський.
Восени кияни подали петицію з проханням перейменувати вулицю Салтикова-Щедріна на вулицю імені Сергія Миронова. За цю пропозицію голосували й у додатку Київ Цифровий, де вона набрала необхідну кількість голосів, тож уже незабаром у Печерському районі столиці кияни ходитимуть вулицею, названою на честь київського реставратора, гіда та захисника України – Сергія Миронова.
Олександра Кулібаба
